<span>Ось ты вже відкрив конверт, отже закінчив школу, сподіваюсь з відмінними оцінками. Як я бачу ти вже дорослий, крокуєш у самостійне життя, сподіваюсь вже маєш мрію, бажаю ії здійснення, та мого побажання замало, потрібно і тобі проявити бажання, сподіваюсь у майбутньому, все вийде так як ти хотів. За плечами вже поріг рідної школи, рідного класу, а в голові дивовижні моменти які неможливо забути. Якщо будеш сумувати за школою, пам'ятай, для тебе двері до неї завжди відчинені. Заходь, читай з усмішкою того листа, якого ти писав ще коли сидів за партою, не забувай свою школу.
</span>
Остап не успел стать полковником, хотя зарекомендовал себя мужественным казаком. Его захватили в плен поляки и казнили в Варшаве. Сын Андрий стал хорошим воякой, но на стороне врага - у поляков. Его же сам Тарас и убил.
Калитка був:заздрісний жадібний злий не цінував дружби тому що хотів підставити савку дуже любив гроші і заради них був готовий на все
Тарас Шевченко відома і талановита людина на весь світ : він і поет і прозаїк і драматург і художник і скульптор . Не знайдеться в Україні жодної людини яка б у своєму житті не чула про нього чи не читала його "Кобзаря" . Ще моя прабабуся знала всі твори "Кобзаря " напам'ять. Творчість Тараса передавалася з покоління в покоління . "Кобзар" -це і пісенник і енциклопедія і книга з історії України з народознавства. Тарас Шевченко - вірний син своєї України . Він був "закоханий" в свою батькывщину, мріяв про її свободу і незалежність. Де б він не був завжди згадував рідні місця. Шевченко й Україна невід"ємні один від одного . Велика кількість його творів перейнята болем щодо становища його народу усієї держави. Мені сподобався вірш "Думи мої думи мої" .В цьому творі поет розмірковує про роль поета і поезії у житті суспільства . Це пісня дума сповнена суму й болю . Поет сумував за рідним краєм вболівав за його долю страждав від того що кріпаки-українці знаходятся в панській неволі терплять знущання . Тарас Шевченко звертається до своїх дум із сподіваням і вірою у вільне життя співвітчизників. Твори поета вчать нас мудрості любові до рідного краю і народунашої мови чесності справедливості порядності . І ми українці повинні вірити і робити все як вчить нас жити великий Шевченко, жити дружно, мати "краще життя" віру і надію, що Україна буде і що зійде над нею "щаслива зоря" свободи й розквіту
Ответ:1722 народився Григорій Сковорода, український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог; мандрівний філософ. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Оскільки мав гарний голос і музичний слух, на початку грудня 1741 юного Сковороду взяли до Глухівської співацької школи, звідки повезли до Петербурзької придворної царської хорової капели. Наприкінці серпня 1744 разом з почетом імператриці Єлизавети прибув до Києва. Тут з капели звільнився, отримавши чин "придворного уставника", що означав дворянство з титулуванням "ваше благородіє". 1745–1750 у складі "Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору" побував в Угорщині, Словаччині, Австрії. З 1751 вчителював у Переяславському колегіумі, з 1753 був гувернантом В. Томари, сина поміщика С Томари у селі Кавраї, з 1759 викладав у Харківському колегіумі поетику. Упродовж 1760–1762 у повній самотності розмірковував над Божественним промислом і пізнанням себе. 1762 у Харкові познайомився з М. Ковалинським, став його вчителем і другом, згодом, після смерті Сковороди, Ковалинський став його біографом. Від 1769 вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання. Свої філософські трактати і діалоги писав химерною сумішшю церковнослов'янської, української та російської мов, байки – руською книжною мовою, пісні – українською. За життя не надрукував жодного твору. Рішучий поворот, який у розумінні теології і філософії здійснив Сковорода, полягав у відмові від традиційних претензій філософів на створення заг. картини світу, в зосередженні філос. думки навколо питання, що таке щастя і чи може його досягти кожен. Висловлюючись звичними сьогодні словами, Сковорода вбачав основну задачу філософії в побудові філософської антропології, а філософську онтологію, що її розвивали послідовники Г.-В. Лейбніца, не вважав шляхом до розв’язання проблем людини. Сковорода можна вважати передвісником нової епохи – епохи українського романтизму.
Объяснение: