У своїх творах Жуль Верн показує нам стійких, хоробрих та шляхетних героїв. Серед них були капітани Немо і Грант, а в творі "П'ятнадцятирічний капітан" — Халл та юний Дік Сенд.
Дік Сенд був сиротою, але йому в житті зустрілися добрі люди, які допомогли хлопчику не тільки вижити, але й обрати вірний шлях у житті. А мріяв Дік про море, тільки про море. Тому не цурався ніякої роботи на кораблі. Безумовно, не тільки працелюбність була притаманна Дікові. Хлопець був розумний: у чотири роки вмів читати, рахувати, писати, а на шхуні "Пілігрім", де він був юнгою, зарекомендував себе вправним, витривалим матросом, стриманим і відповідальним. Ось чому капітан Халл, коли вирушив полювати на кита, доручив корабель Діку.
Сталося нещастя: капітан разом з моряками загинув. Дік взяв усю відповідальність за життя команди й пасажирів на себе. Йому довелося пережити дуже багато пригод, але він мало думав про себе, вболіваючи за долю місіс Уелдон, маленького Джека та інших друзів.
Дік виявився кмітливим, мужнім, добрим, справедливим. Поруч з ним навіть дорослі почувалися впевненіше. Про нього можна сказати, що він став капітаном своєї долі, справжнім капітаном.
Що ж йому стало у пригоді? Знання, досвід, любов до професії і людей, розум, стійкість, витривалість, чесність. Можна було б назвати ще багато рис, але на перше місце, безумовно, слід поставити велику відповідальність не тільки за себе, але й за інших.
Справжній капітан відповідає за все!
Швайка, найвидатніший з уруських розвідників, який отримав своє прізвисько за те, що вбивав татар як швайка, втікає від Гафура-аги та інших татар на своєму вже другому коні Вітрику. Вже другий день триває переслідування, Швайка поранений. От його наздоганяють у виді підкови татари та хочуть зловити тільки живцем, щоб потім здерти з нього шкуру і повісити іншим для остраху. Та от Вітрик мчить швайку до діброви, де Швайка вбиває Гафур-агу, а інші перелякані татари тікають, щоб іх так само не вбили. Проводи козаків Дванадцятирічний Санько, який має пасти курчат, разом зі своїм ліпшим другом Грицьком, який має пасти корів, біжать, щоб подивитися як хлопці з їх Воронівки підуть козакувати, тобто попливуть полювати та рибу ловити. Це татари назвали це ремесло козацтвом, що означало вільна людина. От дід Кібчик (Грицик називає його дідо), який все життя козакував і навіть до моря ходив, надає останні поради молодим козакам, щоб вони тільки на островах ночували, а як припливуть до Кам’яного острова, то нехай примкнуть до Василя Байлемового. Козаки відпливають, а Санько з Грицем і дідом ідуть додому. Гриць розповідає діду, що він якось бачив нечисту силу на згарищі, на що той накричав на нього та заборонив більше туди ходити. Врятуймо Воронівку Грицько розповідає Санькові, що минулого тижня пас череду і одна з корів втекла, а коли він почав її шукати то видерся на гору і побачив, як на згарищі щось заблищало та заходило: не то вовк, не то людина. Потім він почув звуки і почав тікати, а його наздоганяли аж до Воронівки, то була корова, що втекла. Наступного дня він ходив на згарище і бачив там сліди як людські так і вовчі. Хлопці вирішили, що то вовкулаки оселились там і їм потрібно взяти когось з дорослих і перевірити ще раз згарище. Тут бугай Петрик з череди Грицька зайшов у село та наробив переполоху. Всі боялися цього бугая, тільки Демно Дурна Сила, що був на 3 роки старше хлопців хотів ломакою прогнати Петрика, та дід Кібчик не дозволив. Грицько заспокоїв Петрика, та сказав Санькові, що вони візьмуть з собою Демка на згарище.
Зміст сатири і гумору відрізняеться ступенем оцінки подій і викликає різну реакцію широкої аудиторії. Сатира несе мораль, висміює дурість та інші людські вади і недоліки. А гумор - це веселі жарти! Сатири приклад - байки, гумор - анекдоти.
Мені вона сподобалась, бо в ній розповідається про людей, які прагнули
здобути освіту, особливо дітей, що тягнулися до навчання. У повісті
розповідається про дитинство самого письменника. Хто ж він, цей
Михайлик?
Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йому
все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого
довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого
діда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Він
любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі.
Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйно
прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі.
Михайлик — романтична натура.
А який радий Михайлик приходові літа! Це ж найкраща пора в житті дитини.
Він уявляє літо як щось живе, як істоту: "Літо-літечко тихо з полів
зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу, та й взялося до свого
ділечка, щоб усе росло, родило". Великий вплив на Михайлика мала мати,
яку він дуже любив, до мови якої весь час прислухався. Мати ріднилася з
природою: вона дослухалася до неба, до землі, до схлипування роси. Увага
до всього доброго, красивого перейшла Михайликові від матері. Тому він
теж, як свята, очікував того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи
коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито.
Михайлик підріс. Він дедалі більше прилучається до роботи в
господарстві, у всьому допомагає батькам. І скільки в нього гордості!
Хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будить
мати пасти коняку Обмінну. Михайлик знає, що це його обов'язок. Я ще
подумала, що я не така. Треба й мені виправлятись. Мене дуже вразив
випадок, коли Михайлик хотів йти поковзатись на ковзанці. Аж тут
назустріч батько, наказує везти до млина мішок гречки. Хлопчик вертає
додому, запрягається в санчата і везе мішок до вітряка. І стільки тут
виявилось поваги до батька, слухняності. Хоч інколи буває, що Михайлик
не послухається. Але це тільки тоді, коли знає, що це якась дрібничка,
що прикрощів батькові чи мамі він цим не завдасть.
А як хотілося Михайликові стати справжнім женцем! Він чекає цієї
урочистої хвилини з нетерпінням. Ось мати розгорнула і дозволила
Михайлику взяти серп і починати жати. Мені сподобалось, що батьки, за
народним звичаєм, радять хлопчику поглянути на схід сонця і почати "на
щастя". Михайлик хвилюється, його аж в жар кидає. Але похвала батьків
підбадьорює його, і він уже вільніше орудує серпом. Хлопчик працює
старанно, напружено, але втоми не відчуває! А коли тато вправно зв'язав
сніп, нажатий Михайликом, і поставив його "гузирем на стерню", то це
була найурочистіша хвилина в житті хлопчика. Михайлик був гордий з того,
що він вливається в лави дорослих трударів: "І славно-славно йти мені
між житами до жита. Що не кажіть, а вже інакше почуваєш себе, коли стаєш
женцем!" От де по-справжньому відчувається повага до хліборобської
праці, до народних звичаїв.
Влітку Михайлик теж допомагає батькам у господарстві. Він пасе коняку,
громадить сіно. Про свої успіхи хлопець розповідає вчительці Насті
Василівні. Йому приємно, що вчителька його хвалить.
У Михайлика добре та відкрите серце. Він любить і криву качку з
перебитим крилом, і собаку Рябка, і стару коняку Обмінну. Всіх він
вважає за своїх друзів. А коли дізнається, що тато хоче продати Обмінну,
то йому на душі стає так важко. Михайликові шкода розлучатися з
конякою. Він звик до неї, полюбив, тому й не спав цілу ніч. А вранці
підхопився, щоб востаннє напоїти її. Він так зворушливо прощається з
конячкою! Тому можна виправдати Михайлика за те, що він просив за неї
так багато і навмисно давав Обмінній таку негативну характеристику, коли
продавав її. Та як не боляче було Михайликові розлучатися з Обмінною,
але довелось. Мене вразила глибина душі хлопчика. Я навіть подумала, що
хотіла б мати такого друга. Він чесний і правдивий хлопчик.
Михайлик тягнеться до книжки. Він перечитав усі книжки, які були в
хаті-читальні. А коли дядько Себастіян записав його до найбільшої
бібліотеки в Майдані-Трептівському, то Михайлик аж засяяв з радощів. Це
було найщасливішою подією в його житті.
Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться писати п'єси.
Спочатку Михайлик багато їх перечитав, а потім і сам захотів написати.
Михайлик — справжній товариш. Найкращим другом для нього є Люба. Між
Любою та Михайликом такі світлі, чисті дитячі відносини. їхня дружба
щира. Михайлик уміє дорожити цією дружбою. Він ніколи не образить Люби,
не дасть її скривдити, захистить від нападника.
<span>
Він правдивий хлопчик, глибоко шанує батьків, поважає старших. Михайлик
вдячний батькам, що вони навчили його всього хорошого. Завдяки батькам
він не цурається ніякої роботи: вміє рубати дрова, боронувати, за плугом
ходити, молотити на жорнах, працювати на городі.</span>