Жила-была крыша,и вот однажды ночью к ней заглянул кот.Он просто гулял и ему было скучно.Они весело поболтали про жителей дома,про других котов,про воробьёв и синичек,которые целыми днями летали и весело чирикали и тренькали.С тех пор кот каждую ночь приходил в гости к крыше,они разговаривали,смотрели на луну и звёзды и мечтали. Этим вечером крыша с нетерпеньем ждала своего пушистого друга,но прошёл час,другой,а его всё не было.Один за другим гас свет в окнах квартир,ярче сетила луна на небе,а кот,как сквозь землю провалился.И на следующую ночь крыша не дождалась хвостатого любимца.Она не на шутку встревожилась и полетела его искать.Крыша очень переживала,что с котом могло что-нибудь случиться! Она заглядывала в каждое окошко,прислушивалась к каждому разговору,спрашивала у других кошек.Пролетая мимо третьего этажа,в окне крыша увидела своего друга:тот лежал на кровати,рядом с ним сидела маленькая белокурая девочка,глаза которой были полны слёз.У кота была замотана шея мягким тёплым шарфом.Оказывается он просто заболел и лежал с температурой,а его хозяйка старалась по-быстрее его вылечить.Крыша помахала ему рукой и кот так обрадовался ей!<span> Через несколько дней кот поправился,снова,как и прежде,пишёл в гости к крыше,они весело болтали и каждый из них был по-настоящему счастлив!Как хорошо,когда у тебя есть такие замечательные друзья!</span>
Підсумовуючи, мушу сказати, що життя дуже непередбачуване. Коли виникає проблема, не кожна людина має силу волі здолати її, і, як не прикро це констатувати, потрапляючи в безвихідь, слабкодухі опускаються на дно життя або зводять із ним рахунки.Взірцем подолання випробувань долі, загартування характер) є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! — Геть думи сумні!
1. тому що монголи напали на тухольців
2.поетичний погляд поета на дитинство
3.період середньовіччя
4.-
5. у їхній єдності
6.схвалюють кращі людські якості ; висміюють людські вади; у коломийках лунає жартівливий, життєствердний пафос
7.про брата і сестру. про те як брат пішов визволяти свою сестру від татар, і він передолав всі перешкоди заради неї
8.тополя
Пісні передають те чого не можна сказати словами.
Назва: "Яблука доспіли, яблука червоні"
Автор: М. Рильський
Рід: лірика
Вид: інтимна
Тема: розповідь про можливу розлуку двох закоханих.
Ідея: розставатись теж треба вміти (щиро, достойно, душевно).
Худ. засоби:
Епітети: яблука червоні, радісні уста, гілка золота,
Звертання: кохана.
Антитеза: любов-розлука.
Метафора: вже й любов доспіла під промінням теплим, і її зірвали радісні вуста.
Мені здається, що основна думка твору ховається в його останніх рядках: "Вміє розставатись той, хто вмів любить". Інколи закінчується кохання, проте треба вміти терпіти розлуку.