Ява - трішки брехливий, непосидючий, нетерплячий хлопчик. Він ніколи не перестарається, робить все швидко, незважаючи наякість<span>робленого.Ява:нестримний,веселий,гомінкий.Все сприймає близько до серця,непідкупний,природженний детектив. Павлуша має майже такі ж самі риси, як у Яви. Ці непосидючи друзяки схожі між собою. А може, саме з-за цього вони й найкращі друзі.</span>
<span><em>1. Маленька хуха-Моховинка</em>
<em>2. Жито хухи</em>
<em>3. Зовнішність Хухи</em></span><em>4.</em><em>. Порятунок сосни</em><span><em>5. Нема де є життя</em>
<em>6. Велика та тепла хата </em>
<em>7. Самотність на душі хухи</em>
<em>8. Врятована Лиска </em>
<em>9. Нові друзі хухи</em>
<em>10. Злий дід прийшов до хати</em>
<em>11. Поранена моховинка</em>
</span>
У поемі Л.Українки Бернольд-«Лихий такий, крий боже», гордий, завзятий, упертий, бездушний, лякливий, не сприймає революційних пісень і зневажливо ставиться до простого люду.Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.Поет же, що "мав талант до віршів не позичений, а власний". Він був звичайною людиною, але його пісня "розходилась по світу стоголосою луною". До його слова прислухається молодь, бо воно давало пораду.Головне для поета — бути незалежним та поважати волю інших. Поет знав про силу поетичного Слова, яке було цінніше від усілякого багатства.Золоті надіть кайдани!Своє життя Поет, за наказом Бертольда, доживає у темниці, проте він не боїться навіть ув’язнення, знаючи, що правда на його боці. Він лишає по собі свої «пуми-чарівниці» та учнів, що продовжують його справу. За словами Лесі Українки, протистояння правителів та поетів триває і досі, а коли воно зникне, «то і мочиться давня казка, а настане правда нова».
<span>Твір Лесі Українки «Давня казка» побудований на суперечностях між двома героями — Поетом і лицарем Бертольдом — тобто між силою мистецтва слова та силою влади й примусу, між силою духу та орієнтацією на матеріальне. Напевно, «правда нова» зараз набагато ближча, ніж за часів створення поеми: ми можемо вільно висловлювати свої думки, закінчилися страшні часи суперечок через ідеологічні переконання… Але ми маємо пам’ятати про «давню казку» видатної української письменниці, аби не припуститися колишніх помилок і наближати «нову правду», втілювати її у нашому житті.</span>
,
<span>Одного разу мені наснилося ,що я побувала у країні яянів.Зі мною ні хто не вітався.Але знайшовся один дідусь який усе мені розповів.Виявилося що яяни ніколи не з ким не розмовляють ,бо думають тількі про себе.Ще він сказав що до нього теж прийшла людина яка також про все питала.Він розповів що тут є золота брама і навіть сказав як її відчинити всьго лиш треба сказати "ти".Дідусь розповів що відколи побудували це місто то цю браму не відкривали.А хто намагався вийти то у ньго замість слова ти виходило я. Дідусь навіть провів меня до брами. Я запропонувала йому піти зі мною,але він відмовився. Коли я вийшла із золотої брами то я прокинулась, і зрозуміла що це був сон.</span>
Краса<u><em /></u><em /><em />калини навесні і восени різна. Весною калина нагадуе сором'язливу дівчину, що вдягла сукню з білого мережива. Це білі квіти, зібрані в запашні суцвіття, так її прикрашають.
Згодом ця дівчина дорослішае і вбирається у смарагдове вбрання. Калина вкривається блискучими листочками, під якими ховаються кетяги з ягідками.
За літо ягоди наливаються цілющім соком. І вже восени калина ніби вдягла багряні прикраси, в середині яких ховається маленьке сердце.