Миша - настоящий любитель приключений! Он ни чего не боится!!! Этот герой совершал замечательные поступки! Миша любит искать клады, разгадывать тайны. В произведении " Кортик " всё начинается всего лишь с того самого кортика, на первый взгляд простого ножика, но потом ситуация накалялась. Миша даже был готов поехать с Постовым в Москву! Потом герой всё же уехал в Москву не получив ни какого разрешения у отца или мачехи. Вот настолько ему понравилась быть участником этой ситуации. Мне очень понравилось то замечательное произведение! Я бы перечитала его ещё раз!
В этой басне высмеивалось то что звери думали что у них не правельное место и постоянно пересаживались,но соловей дал истинну что нужно у меть и учится заниматься тем чем ты хочешь
Раз было пришел я после школы и сразу сел делать уроки .По математике очень много задали,но я быстро сделал этот урок.Потом подумал сделать перерыв после него.Сразу начал я смотреть телевизор программа за программой,так и прошло время выполнения уроков. Вдруг ко мне в комнату заходит дедушка и говорит мне:"Эх,сынок,а ведь времю дело,потехе час"
Мне кажется что господин Н не смог разглядеть в Асе ту его единственную любовь так ка был молод. из за этого он не смог переступить все рассудки общества и решить жениться на Асе. и в конце концов не смог разобраться в своих чувствах. мне жаль его и не нужно судить Нн строго
Образ головного героя в оповіданні Е. По "Золотий жук"
Розповідь починається з деякої таємничості і неординарності в описі як головного героя, невдахи Вільяма Леграна, що втратив своє багатство, так і місцевості, де він проживав. Протягом усієї оповіді автор тримає читача в напрузі, не розкриваючи особистості свого героя.
Дійсно, на перший погляд, перед нами встає образ людини, що потерпіла життєве фіаско і втекла від суспільного презирства на безлюдний острів. Більш того, реакція Леграна на "золотого" жука, знайденого ним для колекції, свідчить про дивацтво цієї людини, що межує з божевіллям. Із самого початку, як автор, що веде оповідання від першої особи, так і негр на ім'я Юпітер, позаочі вважали "масу Білла" не зовсім нормальною людиною, проявляючи, однак, при цьому максимум терпіння і поваги до нещасливого потомственого гугенота. Автор так описує цю загадкову людину: "Багато що в характері самітника вселяло цікавість і повагу. Я побачив, що він добре освічений і наділений незвичайними здібностями, але разом з тим він заражений мізантропією і страждає від хворобливого стану розуму, поринаючи поперемінно то у захват, то в похмурість".